Скажи «євроінтеграція» сто разів – життя в країні від цього європейським не стане.

ісля трьох з половиною років євроінтеграції на словах Україна набагато далі від задекларованих цілей, ніж була в 2013-му. Дії української влади за цей період, на жаль, ведуть нас далі від Європи. Незважаючи на браваду влади, угода не передбачає перспективи членства в ЄС. А після референдуму в Нідерландах цю позицію Євросоюз закріпив ще й окремою заявою, в якому також зазначено, що Україна не може розраховувати на гроші з фондів Союзу.

Підписана в 2014 році (підготовлена і парафована ще в березні 2012-го) угода про асоціацію з ЄС мала дати імпульс зростання національній економіці, а головне – направити країну в логіку розвитку європейської цивілізації. Гарантувати мир, національну згоду, новий зміст внутрішньої політики, стандарти європейської демократії й права, державного управління та безумовне гарантування прав і свобод наших громадян. Але найголовніше – забезпечити рух до європейського рівня добробуту. Усі ці завдання влада провалила.

Експорт в країни Євросоюзу в результаті «європейського курсу» досі не вийшов на рівень усе того ж 2013 року. У 2016-му товарний експорт в ЄС становив $13,5 млрд – на 20% нижче «дореволюційного». У першому півріччі 2017-го, незважаючи на розрекламоване зростання, він все ще менший на $110 млн, ніж в першому півріччі-2013. Не допоміг навіть пільговий режим вільної торгівлі, що поширився в односторонньому порядку тільки на наших експортерів.

На реальні цифри гасла не впливають. Їх забезпечують справами. Зростання експорту можливе тільки за тотальної модернізації економіки. Для цього потрібні інвестиції. Для інвестицій потрібні мир, стабільність, ефективний бізнес-клімат і зниження корупції. Поки ж ми бачимо тільки втечу західних інвесторів з України.

Є й інші цифри – з падіння зарплат у валютному еквіваленті, зі зростання безробіття. Є факти системного тиску на опозицію, обшуків редакцій і підпалів телеканалів, політичних арештів і вбивств. У цих цифрах і фактах – відповідь, чому європейські лідери кожен раз нагадують нам, що Україна – не Євросоюз.

Європа відкрила кордони для українських громадян, але залишилася для них закритою. Зберігається головний непереборний поки «кордон» – бідність українців. Він не долається популізмом і гаслами влади, він не долається навіть рішеннями Європарламенту. Тільки щоденною роботою над відновленням економіки, професійним ефективним управлінням, реальною боротьбою з корупцією.

Три з половиною роки втрачено, і втрачати ще рік або два – недозволена розкіш. Необхідне перезавантаження влади – перевибори парламенту. Тільки нова влада зможе повернути мир в Україну, стабілізувати економіку, гарантувати права громадян – і практичними рішеннями зробити євроінтеграцію реальною.