Стаття для «U.S. News & World Report»
Занепокоєння запанувало у Києві із моменту виборів у США у зв’язку з тим, що ж саме означатиме для України президентство Трампа. І це занепокоєння небезпідставне. Згідно із нещодавньою статтею в POLITICO, цілеспрямовані зусилля, що їх докладали деякі представники нинішньої української влади для допомоги виборчій кампанії Клінтон, тепер загрожують відповідною реакцією. Однак така думка недалекоглядна та не відповідає здатності України самостійно визначати курс подальшої долі країни.
З одного боку, занепокоєння влади цілком зрозуміле.
Нещодавно створене Національне Антикорупційне Бюро України (НАБУ) скерувало свої зусилля не на виявлення масштабних зловживань, які, як підозрює більшість українців, поширені в уряді, а на те, щоб сфабрикувати минулого літа справу проти Пола Манафорта, менеджера передвиборчої кампанії Трампа. Тоді ж низка провладних парламентаріїв і чиновників уряду дозволила собі образливі висловлювання на адресу Трампа, багато хто з яких згодом почав навіть видаляти із Фейсбуку свої пости про це. Значна частина кампанії опонента нинішнього президента США була присвячена саме можливим зв’язкам Трампа з Росією. Якщо би у цієї теми було реальне підґрунтя, тоді українській владі було й справді за що хвилюватися.
Попередній посол США в РФ Майкл Макфол написав у «Твіттері» 9 листопада, що Україна програла від виборів у США найбільше. Я не погоджуся із цим – від змін в американській адміністрації найбільше програли ті країни у всьому світі, які вважали, що Америка вирішить за них їхні проблеми.
Україні немає потреби панікувати через прихід адміністрації Трампа до влади. Тим не менше, те ж можна сказати про політиків, які недалекоглядно припускали, що зможуть виграти від результату виборів у Америці. Найкраща стратегія для нас як нації полягає в тому, щоб вийти із «зовнішнього управління» та популізму, що фальшиво подається як патріотизм, та керуватися власними очевидними інтересами.
Перш за все, необхідно покласти край конфлікту на сході країни. Єдність – це не просто гасло, а політичний курс та модель поведінки. Київські провладні політики демонструють нетерпимість до поглядів, які суперечать їхній думці. Коли відомий бізнесмен Віктор Пінчук написав статтю, де запропонував розглянути варіанти болісного компромісу, який може бути необхідний для закінчення війни, державна служба безпеки почала формальний аналіз цієї статті на наявність зради. У той же час міністр культури нещодавно заявив, що жителі Східної України є недостатньо генетично чистими. Такі дії та слова є вкрай неконструктивними. Якщо ми продовжимо рухатися тим самим курсом, то такі слова як "мир" і "єдність" втратять будь-який сенс.
Настав час політичному істеблішменту в Україні, незважаючи на свої рейтинги, поставитися до закінчення війни так само серйозно, як до цього ставиться український народ. Нещодавно проведені в Україні опитування громадської думки демонструють – значна більшість українців вважає, що війну треба припинити зараз, і що вона штучно продовжується заради політичних інтересів.
Тільки тоді, коли конфлікт залишиться позаду, наша економіка знову почне зростати. Однак замість того, щоб проводити поверхневі реформи на зразок тих, що ми бачили протягом останніх кількох років, нам необхідна низка реальних реформ у сфері роботи самої влади, якщо ми хочемо бути здатними конкурувати з іншими країнами. Києву потрібно послабити зашморг на шиї українського бізнесу та місцевих громад і дозволити ринкам, самоврядуванню та бізнесу розвиватися в регіонах.
На завершення варто сказати, що настав час змінити український підхід щодо зовнішньої політики та національної безпеки. В епоху Америки Трампа країни, які є джерелом безперервних проблем, вряд чи зможуть очікувати на ту увагу, яку може отримати дитина, що тупотить ногами та копилить губи. Насправді ж така поведінка з великою ймовірності буде проігнорована Америкою, яка переймається нині насамперед захистом власних інтересів. Замість цього настав час думати про Україну, яка є не джерелом проблем на світовій арені, а місцем їх подолань.
Прийняття цієї нової реальності є, мабуть, першим кроком у напрямку захисту власних національних інтересів України. Цей процес вимагатиме сміливості для відновлення миру, проведення змін і бажання взяти відповідальність за себе та долю країни.
Follow @serhiylovochkin