19 травня ми святкуємо черговий День Європи. Але святкувати нема чого, адже немає ані Європи в Україні, ані України в Європі. Євроінтеграція, заявлена ​​владою як мета, стала фейком. І винна в цьому сама нинішня влада.

Європейський союз – це, насамперед, високі стандарти життя. Він більше не прийматиме слаборозвинені країни. Саме такою з точки зору ЄС стала Україна.

За чотири роки рівень життя українців суттєво знизився. ВВП на душу населення, який у 2013 році становив, за даними МВФ, 3969 доларів в поточних цінах, у 2017-му впав до 2583 доларів. При цьому він становить усього 18,6% від рівня Польщі, хоча в 2013-му становив 28,8%.

Середня зарплата за ті ж чотири роки впала з 408 до 267 доларів – і це в 4,2 рази менше, ніж в Польщі, де вона в 2017-му склала 1130 доларів.

Держборг за період 2014-17 років виріс з 39,9% до 71,8% ВВП, а чисте надходження прямих іноземних інвестицій за останні п'ять років впало майже в 4 рази.

Але проблема не тільки в соціально-економічних показниках. Європейський союз – це високий рівень захисту прав громадян. З метою підвищити правові стандарти країн, що прагнуть в ЄС, європейські структури приймають резолюції та рекомендації для цих держав.

І по тому, як українська влада «чує» ці рекомендації, стає ясно, що вона не дуже прагне до Європи: не імплементована жодна резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи, систематично ігноруються рекомендації Венеціанської комісії.

За останні два роки ПАРЄ прийняла низку резолюцій щодо України. Кожна з них, починаючи з жовтневої резолюції 2016 року, містить заклики до українського керівництва забезпечити права опозиції, гарантувати свободу ЗМІ та організувати національний діалог.

Тоді ж ПАРЄ закликала розслідувати злочини проти учасників Євромайдану та знайти винних у трагічних подіях в Одесі 2 травня 2014 року. А також – врахувати рекомендації Венеціанської комісії до закону про люстрацію.

У січневій резолюції 2017 року до цих пунктів додалася заява про важливість всеосяжної конституційної реформи для успішного здійснення загальної реформи держави. У тому числі – внесення змін до Конституції, пов'язаних з розподілом повноважень.

У жовтні 2017 – ще одна резолюція ПАРЄ, тепер щодо недотримання прав мовних меншин в новому українському законі «Про освіту». Асамблея рекомендувала змінити Закон у відповідності до рекомендацій Венеціанської комісії.

У січні 2018 року ПАРЄ прийняла резолюцію «Про гуманітарні наслідки війни в Україні». Асамблея закликала українську владу переглянути закон про деокупацію з тим, щоб він базувався на Мінських домовленостях і в повній мірі забезпечував гуманітарні потреби і соціальний захист цивільного населення на непідконтрольних територіях і в зоні конфлікту.

ВСІ ці заклики та рекомендації офіційний Київ проігнорував. За ширмою гасел про євроінтеграцію насправді відбувається системний саботаж європейського курсу. У країні триває війна, згортається демократія, систематично порушуються верховенство права і свобода слова.

Коли країна прагне в ЄС, влада повинна не на словах, а на ділі імплементувати європейські стандарти життя, культури та демократії. День Європи повинен бути не фейковий святом, а днем, коли влада звітує перед суспільством про те, скільки кроків у бік Європи ми зробили за минулий рік. У бік Європи, а не від неї, як це відбувається зараз.