У владних кабінетах говорять, що дострокових парламентських виборів хочуть дві політсили: Батьківщина і Опозиційний блок. На тлі падіння рейтингу провладних партій рейтинги цих двох сил зростають. І, в разі дострокових виборів, вони можуть завести під купол більше своїх людей. Деякі представники провладних партій звинувачують окремих членів Опозиційного блоку в підтримці й впливі на інших політиків та цілі партії. Про "проекти Льовочкіна", ситуацію з "Інтером", віллу у Франції і перевибори "Сегодня.ua" поговорив з одним із лідерів Опозиційного блоку Сергієм Льовочкіним.
– Почнемо інтерв'ю з питання про сьогоднішню політичну кризу. Чому Опозиційний блок стільки критикував уряд, дав за визнання роботи Кабміну незадовільною 26 голосів, а через 15 хвилин при голосуванні за недовіру показав лише 8 "за"?
– У 2014-му, після парламентських виборів, утворилася коаліція з 300 осіб. Коаліціанти повідомили Україні та світу, що вони беруть на себе відповідальність за проведення програми реформ, управління державою, мир і благоденство в Україні. Минуло менше двох років, у коаліції з 300 людей утворилася більшість у 194 голоси, тобто 2/3 коаліції, яка вирішила, що уряд їм більше не підходить і потрібно міняти прем'єра.
Крім того нагадаю, що коли коаліція створювалася, коаліціанти, назвавши себе "демократами", застосували нову в історії демократії норму – позбавили опозицію всіх контрольних механізмів у парламенті. І Опозиційний блок, будучи єдиною опозиційною фракцією і третьою за чисельністю в парламенті, не отримав жодного комітету, ні традиційно "опозиційної" посади віце-спікера, і був фактично усунений коаліцією від процесу формування порядку парламенту. З тих пір не було ні розглянуто, ні проголосовано жодного з наших принципово важливих законопроектів. Це була спроба усунути опозицію з політичного життя Верховної Ради.
У цій ситуації позиція Опозиційного блоку абсолютно логічна: треба не лише міняти прем'єра і уряд, потрібно в першу чергу визнати, що коаліція не відбулася, а її діяльність провалено.
– Все-таки, чому Опозиційний блок не дав голоси за відставку Кабінету Яценюка?
– Деяким депутатам, особливо новим, здається, що сенс їх політичної діяльності полягає у трьох алгоритмічних діях: кнопка-палець-пост в Facebook. А діяльність їхніх політсил – це сукупність аналогічних дій депутатів, що входять у ці політсили. Це не правильно. Насправді, функція фракції парламентської партії у тому, щоб брати на себе відповідальність за рішення, які вона приймає. І якщо пропонується рішення відправити у відставку прем'єра, то потрібно сказати: більше немає коаліції, потрібен новий формат, нова угода, під це ми беремо політичні зобов'язання, формуємо новий Кабінет міністрів і призначаємо нового прем'єра.
Тому фракція Опозиційного блоку прийняла кілька рішень. По-перше, ми вважаємо, що коаліція і уряд спрацювали незадовільно – вони провалили роботу і не виконали обіцянок. Ми за це проголосували. По-друге, Опозиційний блок не братиме участі у більшості у цьому складі парламенту з коаліціантами, які провалились. По-третє, коаліція повинна оголосити про припинення свого існування та існування створеного нею уряду. Ми не бачимо можливості брати участь в афері, яка називається "звільнимо уряд, а далі поторгуємось" і вимагаємо від коаліції, щоб вони прийняли рішення про новий склад коаліції або про саморозпуск Ради. Тоді – перевибори, новий парламент, і Опозиційний блок буде приймати рішення про те, чи будемо ми в коаліції брати на себе відповідальність за управління країною.
Для нас голосування за відставку Кабміну – це перш за все відповідальність, а не політична гра в стилі "палець-кнопка-пост в Facebook".
– Але ж не тільки Опозиційний блок не додав голосів за відставку Кабміну. За 15 хвилин між голосуваннями в парламентських коридорах загубилися більше 20 нардепів від БПП і інших. Багато нарікали на "руку Держдепу".
– Це для гурманів. Позиція Опозиційного блоку цілком зрозуміла, а депутати інших фракцій нехай самі пояснюють свої мотиви. Сьогодні реальність така, що коаліція, яка сформувала нинішній уряд, перестала існувати. Тому що 194, тобто 2/3, висловили недовіру прем'єр-міністру, який після цього повинен сказати: "Коаліції більше немає, я йду у відставку".
У Опозиційного блоку чітка позиція: коаліція недієздатна, парламент недієздатний, ми виступаємо за перевибори парламенту, за створення нової коаліції і уряду, в цьому випадку ми готові брати на себе відповідальність.
– Якщо Яценюк все-таки вирішить добровільно піти у відставку, Опозиційний блок і Ви особисто проголосуєте? Хто може замінити Арсенія Петровича? Називають різні прізвища. Найбільш реальною здається кандидатура Наталії Яресько та формування під неї технократичного Кабміну.
– Ще раз: ми не станемо брати участь у коаліції у цьому складі парламенту. Ми хочемо бачити, якою буде коаліція і наступний уряд, хто бере на себе відповідальність за те, що буде відбуватися в країні, що буде з людьми, війною і миром, соціалкою і бюджетом, після цього ми приймемо рішення про голосування.
Відправити у відставку уряд – не механічна дія, це відповідальність за те, що буде на наступний день. Це повинні розуміти і депутати, які живуть в логіці "палець-кнопка-Facebook". Спочатку потрібно чітко визначити, що буде далі, а потім "виносити" свій же Кабмін.
– Ви бачите, хто може замінити Яценюка?
– Десятки кандидатур можуть впоратися не гірше, а навіть краще. Я вважаю, що нинішній уряд повністю провалився і чим швидше він піде, тим краще. Але відповідно до Конституції Кабінет – це похідна від коаліції. Якщо коаліція неспроможна, недієздатна і не нараховує 226 голосів навіть за принципове рішення відставки Кабінету міністрів, то має відбутися наступна конституційна дія: перевибори Ради, нова коаліція та новий уряд. Інакше це – біг колом і продовження колективної безвідповідальності.
– Що взагалі, на Вашу думку, послужило причиною гострої політичної кризи: амбіції, боротьба за потоки, корупція?
– Більшість причин ви назвали. Без сумніву, тут є дві основні проблеми, які стали неподоланним діагнозом нинішньої влади: амбіції та корупція. Це не мій рецепт і не мій діагноз. Це сказав МВФ. Фонд уже проголосував за якість роботи коаліції та уряду, не надавши транш. Гроші не дають з минулого року. При цьому в "делікатних" релізах МВФ мем – слово "корупція".
– Захід категорично проти дострокових парламентських виборів, вважаючи, що вони зіграють на руку Кремлю. З іншого боку, клубок політичної кризи може закрутитися настільки, що не залишиться іншого виходу, як іти на перевибори.
– "Кому будуть вигідні дострокові парламентські вибори?", – такий підхід маніпулятивний. Міркувати потрібно по-іншому: як створити ефективну коаліцію і уряд? Якщо є можливість зробити у цьому парламенті – welcome. Але я в це не вірю. У нинішньої коаліції було понад 300 голосів і майже два роки, але нічого не вийшло.
Я не вірю в здатність нинішньої коаліції і Кабінету просувати реформи, подолати корупцію і амбіції. Перевибори – логічний вихід із нинішньої ситуації. Можна їх відкладати і грати в гру: давайте спробуємо ще раз, зробимо вигляд, що не було цих півтора року ... Але я не вірю. Ви вірите?
– Фракція Олега Ляшка може повернутися і буде "коаліція на трьох".
– Ну і що? Як і раніше, у цього формату перспектив немає. Яценюк заявляє: приватизація землі, негайно мільйон гектар на продаж. Ляшко заявляє: негайно мораторій і жодної приватизації землі. Це принципове запитання. Як у коаліції з такими контраверсійними підходами з найважливішого питання як приватизація землі можна будувати ефективну програму розвитку?
Зараз суспільство і держава має колосальний запит на дві речі: стратегію розвитку і реформи. Влада спродукувала кілька стратегій, озвучено реформи, але нічого не реалізовано, і відтак країна знаходиться там, де й була. І це, знову-таки, не моя оцінка, а міжнародних рейтингових агентств. Україна не розвивається і не змінюється на краще. Отже, потрібне перезавантаження.
– Давайте поговоримо про Опозиційний блок. Раніше Ви заявляли про швидкий ребрендинг партії та перейменування у "Партію розвитку і миру". Фігурувала і назва "Відродження", поки дехто не назвав так депутатську групу. Зараз ми спостерігаємо, що Ви дистанціювалися від Опозиційного блоку. У самій партії нарікають на Ваш конфлікт з Борисом Колесніковим. Що не поділили?
– Опозиційний блок – це сформована партія, яка за 1,5 року пройшла непростий політичний шлях. Починали ми, як ви знаєте, у непростий час – між президентськими та парламентськими виборами. Потрібно було переконати виборців у тому, що нам можна довіряти, і ми за півтора місяці роботи набрали майже 10% голосів. За час роботи у парламенті, незважаючи на те, що силами коаліції, її антидемократичними діями ми фактично усунуті від процесу прийняття рішень, Опозиційний блок наростив рейтинг. Довіра людей до нас зростає.
– За даними останніх соцопитувань у вас 12 % ...
– Є різні соцдослідження. Наша внутрішня соціологія показує, що ми партія з першим рейтингом у країні. Це не більшість виборців, але значна частина. Якщо Донбас братиме участь в голосуванні, а ми віримо, що так і буде, у нас буде суттєва підтримка людей, які живуть там і були позбавлені права голосу в останніх кампаніях.
– Плюс переселенці ...
– На минулих виборах 1,5 млн осіб були позбавлені владою права голосу. Це не чесно, антидемократично ієвропейські інституції визнали це порушенням прав людини.
З приводу ребрендингу: назва партії не головне. Принципово важливими я вважаю цінності, які наша команда сповідує, і цілі, які ми перед собою ставимо. Перша і головна мета Опозиційного блоку – це мир в Україні, відновлення і реінтеграція Донбасу. Наступна позиція – порятунок економіки. Країна, новини про яку починаються з переліку перестрілок та загиблих, ніколи не буде інвестиційно привабливою.
Сьогодні Україні необхідна ефективна та швидка антикризова програма, створена не міністрами-комівояжерами, не особливо помітними навіть у себе на батьківщині, і не теоретиками-казкарями, які нічого не створили у житті, а людьми з управлінськими знаннями та досвідом. У нас у блоці багато людей, які добре знають, що таке виробництво. Не базік, а управлінців з десятками років виробничого досвіду, директорів підприємств, власників серйозних бізнесів.
Нещодавно ми внесли у Раду проект змін до бюджету більш ніж на 80 млрд грн за рахунок корекції макропоказників, які уряд нечесно порахував і заклав в основу бюджету. Крім того ми наполягаємо на скороченні держвитрат на 14 млрд грн: це держапарат, непродуктивні витрати на війну і т.д. Ми пропонуємо на 62 млрд грн збільшити мінімальні пенсії та зарплати до 1526 грн і 1958 грн. Це дозволить проіндексувати реальні втрати людей від 40% інфляції та катастрофічної девальвації гривні. Ми пропонуємо 10 млрд грн направити на розвиток регіонів, 11 млрд грн – на освіту та медицину, на 5 млрд грн підвищити допомогу по ЖКГ для субсидіювання тарифів, оскільки після чергового підвищення цін на електроенергію і подальшого підвищення цін на газ людям просто не буде чим платити за комунальні послуги.
– Повертаючись до конфлікту з Колесніковим ... Партійці жартома називали це суперечкою 15-го і 19-го поверхів у бізнес-центрі "Парус".
– Мені подобається слово "суперечка". У суперечці народжується істина. Те, що ми в чомусь сперечаємося, у чомусь не погоджуємося, дискутуємо, – тільки посилює наш блок. Я вдячний колегам за внутрішньопартійну дискусію. Протиріч, а тим більше конфліктів, немає. Оскільки, знову-таки, нас об'єднують цінності та цілі. Все інше – дискусія, як їх досягти.
– Так назва Опозиційний блок залишиться?
– Що стосується назви (Опозиційний блок – авт.) – це питання з'їзду. З'їзд ми плануємо провести в кінці березня – середині квітня. Хоча зараз назва Опозиційний блок відповідає сьогоднішньому місцю партії в політичному спектрі країни, його знають люди і добре до нього ставляться. Коли ми перестанемо бути опозицією, назва точно буде інша. Думаю, це буде скоро.
– Багато говорили, що Сергій Льовочкін буде створювати свою партію.
– Партії створюють не окремі особистості, а об'єднані ідеєю люди. Коли партія робиться під лідера, у неї дуже короткий шлях. Тому я прихильник створення партій класичним способом, тобто об'єднанням людей, як це зроблено у нас в Опозиційному блоці.
– Словосполучення "проект Льовочкіна" стало ім'ям прозивним. Давайте коротко про це. Напередодні дострокових парламентських виборів в 2014-му багато ЗМІ писали про те, що Ваша людина Ігор Шувалов керував стратегією передвиборної кампанії Радикальної парії.
– Ми не займалися стратегією Радикальної партії.
– Тобто, жодного відношення до Радикальної партії ні Ви, ні Ваші соратники не мають?
– Радикальна партія – самостійна партія зі своїм лідером, своїм електоратом, своєю ідеологією. Ми бажаємо їм успіхів.
– Сергій Лещенко? Рік тому Микола Мартиненко звинувачував Вас і Фірташа в чорній піар-кампанії проти себе, виконавцем якої є Лещенко. Мовляв, все через поправки до закону про ринок природного газу після яких, за словами Мартиненка, Фірташ втратив контроль над облгазами.
– Це неправда. Фірташ продовжує контролювати свою власність, у тому числі і газорозподільну. Але ті рішення, які приймає уряд, ставлять цілу галузь на межу виживання. Штучно занижені тарифи негативно впливають на економіку підприємств настільки, що виникає питання, з чого платити зарплати працівникам. Не кажучи вже про те, що кожне з цих підприємств має мати фінансові можливості забезпечувати безпеку газопостачання. Ми пам'ятаємо трагічні випадки в Дніпропетровську і інших містах, коли через відсутність достатніх коштів на безпеку та модернізацію газорозподільних мереж відбувалися аварії. Сьогодні менеджмент кожного газорозподільного підприємства, перебуваючи під тиском уряду, веде, на мій погляд, унікальну роботу, забезпечуючи газопостачання та безпеку будинків у важких фінансових умовах.
– Борислав Береза? Аж надто часто він з'являвся в ефірах "Інтеру".
– Борислав Береза – новий політик, він цікавий, люди його дивляться.
– Добре. Через рік Мартиненко звинувачує Лещенка у роботі на Григоришина. А Вас Лещенко звинувачує у незаконному збагаченні: в придбанні вілли у Франції за 40 млн євро. І, нібито, вона не задекларована.
– Такі заяви (про те, що Лещенко "проект" Льовочкіна – авт.) зачіпають Сергія. Якщо хтось говорить про журналіста або політика, що той діє в чиїхось інтересах, природнє його бажання якось відреагувати і щось продемонструвати. Це нормальна реакція, і я ставлюся до неї спокійно.
Спекуляція полягає в тому, що названі активи були пов'язані через номінальних директорів. Номінальні директора – це частина сервісу, який надають аудиторські компанії, що обслуговують діяльність клієнтів у різних юрисдикціях. Я теж користуюся послугами аудитора, який надає таких номінальних директорів. Але ці номінальні директора працюють на мене не ексклюзивно. У них є і інші роботодавці, не пов'язані зі мною. Тому така спекуляція є хибною.
Що ж до власності, яка належить мені та моїй родині, то найбільшим моїм вкладенням є портфельна інвестиція у телеканал "Інтер". Крім того ні для кого не секрет, що у нас є активи в хімічній галузі, енергетиці, газопостачанні, річковому транспорті, в обласних енергопостачальних компаніях, у сфері нерухомості, в тому числі й за кордоном. Все це – портфельні інвестиції.
Ми не управляємо бізнесом, ми інвестори у цих компаніях. Таким чином, у нас є значний пакет абсолютно легальних інвестицій, зроблених через компанії, які знаходяться у різних юрисдикціях. Все це ми декларуємо відповідно до українського, кіпрського, французького та інших законодавств, залежно від того, у яких юрисдикціях знаходяться активи.
– Рябікіна, головного претендента на посаду міністра інфраструктури, викривали у тісному зв'язку з Вами та Фірташем. Правда тут же згадувався і зв'язок з Мартиненком. Ви знаєте Рябікіна?
– Я знаю майже всіх у цій країні, хто займається політикою та управлінням. Чи має він до нас відношення? Напевно ні. Ні до мене, ні до Фірташа.
Тому гучні заяви про пов'язаних осіб та спільні інтереси найчастіше – примітивний фейсбучний піар і результат низької кваліфікації заявників.
Взагалі, використання різноманітних псевдоекспертів і піарнавіжених активістів у партійних списках себе не виправдало. І гучні звинувачення про корупцію, і балаканина про реформи, які вони роблять, залишаються лише заявами та побажаннями. Цей склад парламенту показав, що максималісти без життєвого й управлінського досвіду абсолютно марні з точки зору прогресу.
– Нещодавній скандал навколо "Інтеру". Марія Столярова працювала в "Національних інформсистемах".
– Те, що зараз відбувається з "Інтером", – рейдерська атака, розпочата однією з провладних політичних сил ще минулого року. Сьогодні цей рейд триває. Розкручена та підхоплена тема зі Столяровою, пікет радикалів біля "Інтера", суд за участі "Малятка" – елементи цього рейду.
– Вас часто називають "сірим кардиналом" української політики. Також Вас часто бачили в Адміністрації президента. Що Ви там робили, з ким зустрічалися? Ходили чутки, що Ви хотіли заручитися підтримкою Банкової, але щось не вдалося.
– Мені подобається слово "кардинал", але зовсім не подобається слово "сірий". Що стосується Адміністрації – скажімо так: зараз, як і раніше, проводжу багато зустрічей із різними людьми.
– Дехто каже, що Ви намагалися домовлятися з нинішньою владою про політичні преференції для Опозиційного блоку і себе особисто.
– На цю тему є багато спекуляцій. Починаючи від "Віденських переговорів", закінчуючи нинішніми переговорами щодо відставки уряду. Завдання нашої політичної сили – відстоювати та захищати інтереси наших виборців. І якщо для цього потрібно спілкуватися з владою – будемо спілкуватися.
– Тему Майдану та Вашого таємничого зникнення у ніч на 30 листопада так і не розкрито. Ви відповіли на відкриті звинувачення Віктора Януковича у розгоні Євромайдану. Але нічого не говорили про те, що всю ніч на 30 листопада Ви були поза зоною доступу. Хоча телефон обривали дипломати.
– Мій телефон працював усю ніч. Перший дзвінок був близько сьомої ранку. Дзвонив один із найвпливовіших дипломатів, запитав: "Чи знаєш, що відбувається?". "Що трапилося?". "Увімкни телевізор". Коли я побачив картинку з Майдану – почав зв'язуватися з декількома високопоставленими чиновниками. Поступово склалося розуміння того, що сталося, тоді я прийняв рішення подати у відставку. Це було емоційне, але абсолютно усвідомлене рішення. Я не міг більше бути у владі, яка так вчинила з мирним протестом. Наступні півтора місяці я робив все від мене залежне, щоб запобігти силовому сценарію, щоб влада знайшла компроміс із протестуючими. У ті дні я взаємодіяв з лідерами Майдану, дипломатами і людьми у владі, від яких залежали рішення мирного вихіду. Після прийняття законів 16 січня я зрозумів, що подальші зусилля марні, але уявити тоді той жах, який стався через місяць, у лютому, було неможливо. З 17 січня 2014 я більше не контактував з владою і не бував на Банковій.
– Глава німецького МЗС Франк-Вальтер Штайнмаєр сподівається, що вибори в окупованому Донбасі пройдуть уже в першій половині 2016- го. Як це взагалі можливо, якщо там ще стріляють?
– Опозиційний блок поділяє позицію ЄС і США в питанні необхідності виконання Мінських угод. Ми сподіваємося, що українська влада вживатиме всіх необхідних заходів для досягнення миру і що Росія буде активним учасником цього процесу. Як політична сила ми готові брати участь у виборчому процесі, входити до складу нової української влади Донбасу, шукати шляхи для подальшої демілітаризації, примирення, відновлення Донбасу.
Потрібно повернути у Донбас нормальне життя. Для цього необхідно вирішити дві комплексні проблеми: першу – мілітарне врегулювання, другу – політичну. Вони повинні вирішуватися паралельно.
Необхідно якомога швидше сформувати дорожню карту політичного врегулювання. Передовсім – через формування легітимних органів влади, шляхом проведення місцевих виборів на Донбасі. Зараз на цю тему йдуть інтенсивні переговори.
– Нещодавно Медведчук казав про якийсь перехідний уряд Донбасу.
– Що стосується механізмів політичного управління на територіях Донецької та Луганської областей – це не буде простим рішенням. Вибори повинні забезпечити нову інфраструктуру та дизайн влади. Для того, щоб наповнити її людьми і вибудувати роботу, потрібне велике мистецтво. Місцеві ради, які там обратимуться, склад виконавчих органів, які там сформуються, – весь механізм має запрацювати. Це складне управлінське завдання. На це піде час, але іншої дороги немає. Що ж до назв: буде це уряд або виконком, або це будуть тимчасові адміністрації – то питання другорядне. Завдання у тому, щоб все зробити якомога швидше і ефективніше.
– Якщо почати питання політичного врегулювання зараз, ми ризикуємо побачити у так званому "перехідному уряді" Донбасу бойовиків і сепаратистів, що підтримують Росію і "русскій мір".
– Люди голосуватимуть за майбутнє. Не думаю, що там домінуватимуть військові. Коли буде знайдено формулу політичного врегулювання і у людей з'явиться можливість для вільного голосування, – а я вважаю це єдиним можливим рішенням – люди будуть голосувати за тих, хто може дати розвиток, мир і перспективу.
– Зараз Європа розбилася на два табори: один підтримує продовження санкцій проти Росії, інший хоче повернутися до "business as usual".
– Поза сумнівом, ніхто не хоче продовження санкцій. Санкції – це обмеження економічних свобод, а філософія єдиної Європи – вільний ринок. Санкції були сигналом про те, що порушуються базові цінності (суверенітет і територіальна цілісність України з боку Росії – авт.). Ситуація зміниться, санкції щодо Росії буде зупинено. А от взаємні україно-російські санкції є гальмом економічного розвитку, вони вбивають робочі місця. Я за те, щоб у перспективі, у міру врегулювання, санкції зникали. Ми як політична сила будемо боротися за те, щоб відновлювати виробничо-економічні зв'язки з усім СНД, в першу чергу – з Росією як найбільшим ринком для українських товарів, щоб ця співпраця давала робочі місця і податки в український бюджет. Іншого шляху немає, ми не зможемо переорієнтувати всю промисловість на ринок ЄС. Багато товарів, які виробляє Україна, ще довгі роки буде незатребувано в Європі. Тому для виходу з кризи нам потрібно боротися за мир, врегулювання конфлікту і ринки.
– А Ви ведете діалог з російською стороною?
– Безумовно.
– А на якому рівні?
– На політичному. Зараз діалог веде і влада, і не треба цього соромитися або приховувати. Якби українська влада більше часу та зусиль приділяла діалогу на вищому рівні, можливо, такого конфлікту як зараз не було б. Якби з першого дня протистояння почали шукати шляхи для дипломатичних рішень, примирення та діалогу, можливо, ситуація була б іншою. Але на той час конфронтація була політично вигідною для влади, грали у політику, в вибори...
Наведу недавній приклад. Півтора року війни, і раптом починається демонтаж авіасполучення між Україною і Росією. Це проблема для Росії? Не впевнений. Але точно проблема для українських перевізників і пасажирів. Сотні мільйонів втрат, люди не можуть нормально їздити до родичів. Але це політична гра в патріотів, яка за задумом уряду повинна була привести до зростання його рейтингу (після закриття неба з РФ – авт.). Цього не сталося. У результаті маємо негативні економічні та гуманітарні наслідки, а політичних позитивів чиновники, які це затіяли, не отримали.
– Звідки виникла ідея перенести столицю України до Канева?
– У Опозиційного блоку є кілька проектів змін Конституції, є навіть певна конкуренція ідей. Але головне – у нас спільні цінності: у всіх проектах, підготованих Опозиційним блоком, більше демократії, парламентська модель управління, реальна децентралізація та справедлива судова система. У проекті з Каневом його автори використовували досвід США, коли столиця штату – не найбільше його місто, що дозволяє більш ефективно забезпечити функції управління. Такий досвід є і в Казахстані.
– Ким Ви бачите себе після перезавантаження влади?
– Життя покаже. Для мене на цьому етапі головні завдання – це мир, реформи, розвиток, нова Конституція, зміцнення нашої політичної сили. Повертаючись до теми Конституції, думаю, що на даному етапі для України більш ефективною була би парламентська модель з глибокою децентралізацією владних функцій. Монополію (держави – авт.) потрібно залишити на оборону та зовнішню політику, а питання управління економічним життям – передати на місця. Усі податки, які тільки можна, потрібно передавати на місцевий рівень. Місцеві керуватимуть краще. Не з першого дня, безумовно. Але в підсумку це підвищить ефективність держуправління, якість освіти, медицини, бо люди на місцях будуть самі заробляти свої бюджети, вчити і лікувати своїх дітей.
– Ви говорите про виконання Мінських угод, у яких є пункт про конституційні зміни. І тут же Ви кажете, що Україні потрібна нова Конституція.
– Тут немає протиріччя. Нова Конституція може стати основою для виконання Мінських угод. Прийняття нової Конституції – революційний шлях, який може дати країні не тільки мир, а й стати основою нової соборності, потужним джерелом енергії для розвитку.
Поки ж влада знаходиться в межах реформування чинної Конституційної моделі. Проблема тут виникла, коли "переділ" влади через децентралізацію зв'язали з виконанням Мінських угод. Половина фракцій і Опозиційний блок не бачать у відомому законі нічого спільного з децентралізацією. Навпаки, це концентрація влади і по суті ревізія чинної моделі Конституції. Так утворився нинішній конституційний глухий кут. Це негативно впливає на Мінський процес. Коли спілкуюся з іноземними партнерами, вони запитують: "Що вам складно Конституцію прийняти?". Починаєш пояснювати, вони не розуміють, чому так все заплутали...
Позиція Опозиційного блоку щодо Мінських угод проста – ми готові голосувати за все, що принесе мир на нашу землю.
Follow @serhiylovochkin