Стаття для "Дзеркала тижня"

http://gazeta.dt.ua/internal/shans-narodzhennya-novoyi-nezalezhnosti-ukrayini-_.html

Ми живемо в епоху народження нової країни. Революція гідності, анексія Криму і збройний конфлікт на Донбасі змінили Україну і кожного з нас. Ми проходимо рік перших реальних перемог у євроінтеграції і народження сильного громадянського суспільства. Наші дні – це час становлення нової Незалежності України, заради якої героїчно гинуть люди.  Сьогодні на нашій землі палає вогонь, і всі ресурси держави мають спрямовуватися на припинення конфлікту й повернення до нормального життя. Щодня на цій фактично війні ламаються долі, страждають мирні люди, гинуть діти…  Борючись за перемогу, наша влада має пам'ятати про те, що українці воюють не тільки за визволення територій. Насамперед люди беруть сьогодні зброю заради відновлення миру. Заради того, щоб будувати своє майбутнє на власній землі. Майбутнє нової країни. Як і коли закласти основи цього майбутнього оновленої країни? І чи варто говорити про комплексні реформи в дні, коли наша земля охоплена полум'ям? Моя відповідь – так, це потрібно робити сьогодні, і не зволікаючи. Саме зараз ми повинні закладати основи єдиної, економічно процвітаючої країни, яка розвивається. Ті реформи, які на десятиліття визначать фундамент держави Нової Незалежної України. Адже саме прагнення до нового життя надає сил українцям у цей непростий час. І саме в ці дні світ готовий підтримати реформи в країні, яка чітко висловила своє бажання жити за європейськими стандартами. 

Мир, єдність і новий суспільний договір

Припинення вогню на українській землі – це тільки початок перемоги Нової України. Украй складно проводити реформи в суспільстві, яке розділили лінія вогню і пропаганда. Їх просто не зрозуміють, не сприймуть і не реалізовуватимуть. Як закласти основу загальногромадянського миру? Як відновити взаємну довіру усередині розділеного суспільства? Як відродити толерантність, терпіння, готовність зрозуміти, прагнення жити разом у єдиній країні? Найскладніше завдання. На мій погляд, воно і є найголовнішим. Люди з усіх регіонів – без винятку і без списання на витрати воєнного часу – мають переконатися в тому, що влада їх чує, розуміє і реалізує саме їхню волю і їхні інтереси. Сьогодні як ніколи важливо створити Національний форум єдності, який об'єднає представників влади, місцевого самоврядування і громадянського суспільства. (Звісно, з терористами та іноземними громадянами в рамках цього Форуму будь-які переговори неможливі). Форум має відродити в суспільстві надію і віру в ті сили, які забезпечать мир та цілісність країни. Це зрозуміють і в Центрі, і на Сході, і на Заході, і на Півдні країни. І тоді 24 серпня 2014 року День Незалежності України стане Днем єдності і національної консолідації. Учасники Форуму стануть новими "мостами надії" жителів усіх областей, у тому числі й тих, які сьогодні в кризі. "Мости надії" дадуть відповідь на головне питання – як відновити довіру і як вирішувати спільні проблеми. Я переконаний, мери міст і голови сільрад зрозуміють колег з інших областей, батьки зрозуміють батьків, і розмова відбудеться. Адже мирне життя і турбота про майбутнє своїх дітей – сильніші за будь-який конфлікт.  У мене часто запитують дипломати країн Євросоюзу: чому українські політики не можуть домовитися про спільні дії, коли в країні гинуть люди? Адже європейський досвід – це зробити крок назустріч опонентові заради збереження країни.  У складні періоди історії України – і під час кризи у 1993-му, і в 1996-му під час прийняття Конституції України, і у 2004 році, коли відбувся перший Майдан, – політики знаходили в собі сили домовлятися. Сьогодні країна чекає саме такої позиції замість звичних політичних "боїв без правил" напередодні виборів. 

Переконаний – новий суспільно-політичний договір має гарантувати чесні і спокійні вибори до парламенту і місцевих органів самоврядування. Такий договір має стати документом, підписаним на Форумі Національної єдності. І його з розумінням зустрінуть у Європі. Загальні принципи конституційної та економічної реформи, вибори, відмова від квотно-партійного підходу під час формування державної вертикалі управління, взаємини правлячої коаліції та опозиції, бюджет 2015 року, бачення соціально-економічної програми відродження України – от неповний перелік пунктів, які могли б увійти до цього договору.

Будівництво нової держави

"Перезавантаження країни", реформаторські "пакети" – ці ініціативи зараз дуже популярні. Як вибудувати цю роботу в ефективному руслі й поєднати ініціативи влади, громадських активістів і досвідчених експертів? Адже мета реформ – нова держава. А в наявності – ослаблена воєнними діями країна, обтяжена системною кризою практично в усіх сферах.

Системна криза має отримати системну відповідь. Я переконаний, що такою відповіддю має стати відкритий, публічний документ за назвою Національний план відродження України і будівництва Нового Донбасу. Розробити цей проект разом із суспільством – перше завдання уряду. Він і повинен стати основою українського аналога "Плану Маршалла", про який сьогодні так багато говорять. Концепцію цього документа слід закласти на Форумі Національної єдності. План треба презентувати публічно – для країни і світового співтовариства. Я переконаний, що наступним кроком після презентації Національного плану відродження України і будівництва Нового Донбасу має стати міжнародна конференція донорів. В України вже є досвід проведення Міжнародної донорської конференції зі збирання коштів на конфайнмент для об'єкта "Укриття" ЧАЕС.

Сьогодні настав час готувати Міжнародну донорську конференцію Миру, адже за масштабністю нинішні події в Україні стосуються не тільки європейського континенту, але й усієї міжнародної системи політичних, дипломатичних відносин і гарантій безпеки. Що має бути в цьому документі? Які напрями має позначити план відродження України і будівництва Нового Донбасу?  Для початку, до повного припинення воєнних дій, необхідно локалізувати зону АТО, тобто виділити території операції в особливий сектор з особливими правилами. Інакше не вдасться провести ні реформи, ні масштабну реконструкцію пошкодженої інфраструктури і повернення регіону до життя. Це ті правила, які мають бути закладені в цьому документі у вступній частині.  Перша частина плану, без сумніву, має стосуватися вирішення питань зруйнованого Сходу. Ціна і чіткий план робіт з будівництва Нового сучасного Донбасу на місці зруйнованих територій. Особливий режим роботи влади і бізнесу на визволених територіях. Під усе це слід створити чіткий план, із зазначенням часових і бюджетних рамок.  Водночас розв'язання поточних проблем Сходу не може відкладатися в очікуванні іноземної допомоги, а люди, які втратили близьких, дах над головою, не можуть лишатися наодинці зі своїми проблемами. Я впевнений, що вже зараз назріло створення Ради при Президентові України з відновлення територій і допомоги переселенцям. Рада має вже тепер працювати над розв'язанням проблем вимушених біженців і життєвого забезпечення територій, що постраждали під час АТО. Органи цієї Ради мають бути представлені в кожному регіоні України. Адже сьогодні навколо Сходу об'єдналася вся країна, і немає області, яка не прийняла б переселенців. Учасниками Ради повинні стати як представники виконавчої влади, так і делегати від громадських організацій біженців, представники міжнародного співтовариства.

Я щиро вірю, що ця Рада буде тимчасовою структурою. Її ефективна робота дозволить зняти напруженість у суспільстві і розробити головні вектори забезпечення життя на Сході. Результати її роботи ляжуть і в основу Національного плану відродження України і будівництва Нового Донбасу. І після закінчення АТО її можна буде реформувати у формат виконавчого органу – Міністерство з відновлення територій і допомоги українським громадянам. Другою частиною Національного плану відродження України і будівництва Нового Донбасу має стати бізнес-план переходу України від "економіки виживання" до "економіки ініціатив". Йдеться про пакет реформаторських рішень, які стабілізують макроекономічну ситуацію в країні, розкриють потенціал підприємництва, дозволять перемогти корупцію, подолати монополізм в економіці й упорядкують державні фінанси. Завдання економічних перетворень – гарантувати економічні свободи, захистити власність, позбавити підприємництво адміністративного насильства. Держави має стати значно менше у повсякденному житті, і її сила має полягати у своєчасних та ефективних рішеннях, а не в бюрократичній машині.  Потрібно провести очікувану всіма децентралізацію і скоротити функції держави, зокрема контролюючі і дозвільні. Держзакупівлі і тендери, насамперед для відновлених територій, мають стати максимально прозорими. Пора, нарешті, створити дієві громадські ради, які контролюють роботу держорганів.

Нова інфраструктура життя – так би я позначив комплекс заходів, спрямованих на забезпечення сучасних стандартів і якості життя в Україні. 

Безперечно, першим із них я виділив би безпеку. Реформа МВС, судів і прокуратури, створення муніципальної міліції. Пілотними проектами цієї реформи мають стати визволені території, де зміни потрібно проводити негайно. Сучасна професійна армія, повне перезавантаження СБУ, консолідована служба розвідки, створення Національного бюро розслідувань як дієвого інструменту боротьби з корупцією – неповний перелік напрямів цієї важливої реформи.  Нова якість життя – це й нова якість соціальної політики, яка гарантує людині розвиток її потенціалу та соціальну захищеність. Це означає глибоку модернізацію системи охорони здоров'я, освіти, адресну соціальну допомогу.  В України сьогодні є шанс запустити це системне перезавантаження в усіх напрямах. Я переконаний, що українське суспільство підтримає реформи, навіть непопулярні, але які ведуть до відновлення України. 

Від "кримського питання" – до плану повернення Криму

Український Крим – це складне питання, вирішення якого потребує системної роботи з боку держави. Влада має вже зараз вживати заходів, спрямованих на відновлення довіри кримчан до України.  Соціальні зобов'язання перед усіма жителями Криму з українським громадянством мають дотримуватися повною мірою. Необхідні механізми і щодо захисту українського бізнесу в Криму. Важливо активно підтримувати і заохочувати проукраїнських громадських активістів та політиків у Криму. Окремим напрямом роботи має стати реалізація правових заходів, спрямованих на повернення анексованої території і роботи з міжнародним співтовариством з цього питання.  Ефективна допомога переселенцям, юридичний захист громадян України, інформаційні кампанії з кримської тематики, українська продукція на прилавках Криму – усе це має вибудовуватися в програму повернення Криму і стати складовою частиною політики України.  Координувати всі ці процеси має окреме спеціалізоване відомство. На мій погляд, має йтися про Міністерство з відновлення територій і допомоги українським громадянам. Це той самий орган, який повинен згодом перебрати функції Ради при Президентові України з відновлення територій і допомоги переселенцям, коли концептуальні питання буде вирішено. 

Шлях у Європу і новий світ

Україна заплатила дуже високу ціну за договір з Євросоюзом.  Сьогодні, уже після підписання угод, впливові європейські політики знову говорять про великий перехідний період на шляху повноправного членства України в ЄС. Хтось називає 10 років, хтось – 20. Це неприємно чути, але такі заяви мають підстави. Європейці підтримують Україну в найтяжчих умовах кризи і збройного конфлікту. Та водночас вони бачать, що в країні, незважаючи на розмови про демократію і високу активність громадянського суспільства, зберігається корупція, тиск на бізнес, високий рівень мілітаризації суспільства. У політиці немає згоди. Знову посилюється популізм і політична "махновщина".  Після Майдану в Україні багато декларацій, але ніхто не в змозі дати гарантії того, що європейський вибір буде підтверджений стабільністю, демократією і справжньою свободою. І сьогодні європейський вибір України став європейським викликом, на який ми мусимо дати гідну і швидку відповідь.  Нам потрібні ефективні дії у форматі "Україна–ЄС" з включення української економіки в ринок Європи, який має бути складовою частиною національного плану відродження. 

Ще одне болісне питання – відносини з Росією та країнами євроазійського регіону (зокрема Митного союзу). Війна на Сході руйнівна і для України, і для Росії.  Зруйнована вся договірна база відносин. Торгові війни поступово перетворюються на торговельну "берлінську стіну". Скорочуються мільйони робочих місць, завдається збитків на мільярди з обох сторін. Державний кордон має бути на замку. Але сучасна економіка не має кордонів, навіть якщо її на якийсь час "обгороджувати" за допомогою торговельних воєн і адміністративних заборон. Нам треба бути готовими до нової, післявоєнної експансії на сусідні ринки разом з європейськими партнерами і з новим конкурентним рівнем наших товарів і послуг. І тому Євросоюз теж має бути зацікавленим у серйозному діалозі про майбутнє. Можливо, уже на наступний 2015 рік пора планувати Форум "ЄС–Україна–ЄврАзЕС" саме в Києві. Він може стати першим кроком до вирішення питань економіки і безпеки на континенті. Майбутнє ОБСЄ та нової договірної бази безпеки, економічні питання – у нас чимало спільних і важливих тем.  Занадто довгий час Україна була далекою від глобальних процесів континенту. Ті 23 роки незалежності, які ми будемо незабаром святкувати – це вік дорослішання України. У світі народжується нова, амбіційна, сильна, впевнена у власних силах країна. У нас немає права на помилку. Знаю, ми впораємося з цим історичним викликом – у нас вистачить духу, знань і віри.