Початок нової сесії парламенту ставить перед країною старі питання. А саме – повернення опозиції її законних прав. Адже поки Верховна Рада де-факто представляє інтереси тільки частини народу України. Про це написав у своєму блозі для сайту "Кореспондент" заступник голови фракції Опозиційного блоку Сергій Льовочкін.

З перших днів роботи Верховної Ради 8-го скликання правляча коаліція, вперше в історії незалежної України, відмовила парламентськііій опозиції у будь-яких політичних правах. Представники Опозиційного блоку – найбільшої опозиційної фракції в ВР і єдиної, яка знаходиться в опозиції всю каденцію парламенту, – не отримали місць в керівництві парламенту або парламентських комітетів. Представники опозиції в комітетах перебувають під пресингом: їх демонстративно намагаються видавити з ключових парламентських структур, штучно створюють обмеження в роботі.

Коаліція встановила тотальний контроль над формуванням порядку роботи парламенту, порядку підготовки та розгляду законопроектів. У 99% випадків законопроекти, підготовлені опозицією, просто не вносяться до порядку денного роботи.

Наші пропозиції, оформлені у вигляді законів про поліпшення соціального забезпечення громадян, про захист їхніх прав або спрямовані на відновлення національної економіки так і не були розглянуті парламентом. Наприклад, Опозиційний блок тричі вносив до парламенту альтернативні проекти державного бюджету, але правляча коаліція і підконтрольний їй бюджетний комітет їх проігнорували. Зараз же рекордні борги по зарплатах, затримка пенсійних виплат і мінімальний рівень залишку коштів на ЄКР вказують, наскільки нереалістичним виявився бюджет влади.

Навіть критично важливі для долі країни законопроекти, які могли б допомогти припинити війну на Донбасі, роками припадають пилом в секретаріаті Верховної Ради.

Сьогодні багато хто задається питаннями – чому в Україні масово порушуються права людини, чому ми маємо високий рівень корупції у владі? Чому в країні висока інфляція? Одна з головних причин – відсторонення політичної опозиції від участі у формуванні контрольних і ревізійних органів. Призначення керівництва Рахункової палати, Антимонопольного комітету, антикорупційних органів проходили без урахування думки опозиції. Навіть уповноважена Верховної Ради з прав людини була обрана від тієї ж політичної сили, до якої вже належать глави МВС і Міністерства юстиції. Державні монополії стали абсолютно непідконтрольні суспільству.

В Україні фактично встановлена ​​і діє політична монополія. Її результатом є обмеження соціальних, культурних, економічних, політичних прав і інтересів переважної більшості жителів країни. Результат – найнижчий рівень довіри до влади за роки незалежності, оскільки політика держави не є результатом політичного діалогу.

Перед літніми канікулами була спроба провести через Верховну Раду рішення про склад Центрвиборчкому взагалі без представників нашої партії. Зіткнувшись з протестом Опозиційного блоку, влада вирішила за краще зняти питання з порядку денного, але не вирішити його демократичним шляхом. Сформувавши ручну ЦВК, влада має намір законсервувати настільки зручний для неї політичний порядок, не допустивши представників опозиції і в цей державний орган, тим самим ставлячи під сумнів легітимність майбутніх президентських і парламентських виборів.

Такі дії влади матимуть далекосяжні наслідки: вже зараз соціологічні дослідження свідчать, що 2/3 громадян України не вірять в чесні вибори і чекають фальсифікацій. А кількість людей, які вважають, що влада веде країну не в тому напрямку, – ще вище.

Це означає, що, навіть втримавшись при владі, правляча «монополія» не матиме легітимності ані в очах суспільства, ані в очах міжнародної спільноти. Але найстрашніше – жодна з найбільш гострих проблем, що стоять перед Україною, не буде вирішена. В першу чергу це стосується припинення війни на Донбасі.

У цього парламенту ще є шанс повернутися до демократичних принципів і врахувати інтереси всього народу України. Або це зробить нова Верховна Рада, з іншою більшістю.