Проголошуючи курс на децентралізацію, влада не приховувала, що планувала «намалювати» нову карту України. Очевидно, правлячі політичні сили розраховували, що це допоможе їм створити нову електоральну карту, сформувати нові місцеві еліти, які будуть орієнтуватися на центральне керівництво і в усьому слідувати логіці, яку диктує Київ. Акцент децентралізації був зроблений на створенні нових ОТГ, залишаючи проблеми інших рівнів місцевого самоврядування за бортом реформи.Проо це пише заступник голови фракції Опозиційного блоку в своєму блозі для "Кореспондента".

Все це супроводжувалося безліччю гасел і розмовами про платоспроможність і самостійність нових громад. На практиці процес закінчується рівно так само, як і всі попередні почини нової влади, – провалом. Ми отримали нову «карту» соціальних, майнових, бюджетних, правових і політичних конфліктів.

 

Фінансова «децентралізація» в реальності

У фінансовому плані місцеве самоврядування стало багатшим тільки на папері, а тягар їх зобов'язань значно зріс. Частка власних доходів місцевих бюджетів (без трансфертів) у зведеному бюджеті залишається низькою. На 2019 рік вона складе 22,5% (по факту за 7 місяців 2018-го – 21,8%), тоді як в 2013 році – до всіх реформ щодо децентралізації – становила 23,8%.

Загальний «ресурс» місцевих бюджетів (власні доходи і сальдо по трансфертах) в 2019 році має зрости всього на 7,6% або на 41,8 млрд грн – до 588,9 млрд грн, що не покриє очікувану інфляцію (складе не менше 9 %).

Мінрегіон відкрито визнає, що чверть об'єднаних територіальних громад, формально визнаних такими, що відбулися, в дійсності не справляються з узятими на себе зобов'язаннями.

В особливій зоні ризику – медицина, витрати на яку на місцевому рівні систематично недофінансовуються. Фінансування медичної субвенції знижується на 3,9 млрд грн – з 59,4 млрд грн у 2018 році до 55,5 млрд грн в 2019 році.

Крім того, на 2019 рік заплановано урізання на 10% або на 1,6 млрд грн додаткової дотації на здійснення переданих з держбюджету витрат на утримання установ освіти та медицини (з планових 16,5 млрд грн в 2018 році до 14,9 млрд грн в 2019 м). Це дотація йде на часткове покриття витрат місцевих бюджетів на оплату «комуналки» і виплату зарплати технічного персоналу – витрат, які раніше покривалися за рахунок основної медичної або освітньої субвенції, а починаючи з 2018 року, скинуті на місця. У той же час, тарифи на газ та інші комунальні послуги для бюджетних установ, як і витрати на оплату праці, в 2019 році продовжать зростати.

При цьому проект бюджету-2019 продовжує «традицію» 2015-18 років з передачі на фінансування з місцевих бюджетів об'єктів соціальної інфраструктури, закладів освітньої та медичної мережі. Так, в 2019 році на місця буде скинута обов'язок фінансування 69 технікумів і коледжів (ВНЗ I-II рівня), в тому числі 10 – у Дніпропетровській, 9 – у Запорізькій, 6 – у Донецькій областях.

За розрахунками Асоціації міст України, оприлюдненими разом з проектом бюджету на 2019 рік, освітня і медична субвенція недофінансовані сумарно на 11,8 млрд грн. Майже двомстам новосформованим ОТГ не вистачає ресурсів на якісні та доступні медичні, освітні та адміністративні послуги для місцевих жителів. Про які додаткові можливості для місцевого розвитку може йти мова, коли реформа децентралізації супроводжується «оптимізацією» шкіл і лікарень?

 

ОТГ – заручники центру

У процесі формування ОТГ виникає все більше правових колізій і протиріч. Один з найбільш показових прикладів – недавній «демарш» Центральної виборчої комісії, яка відмовилася призначати перші вибори в новосформованих ОТГ без роз'яснень профільного комітету парламенту. Таке рішення ЦВК – повний абсурд, адже три попередні роки сама ЦВК і призначала вибори в інших ОТГ без додаткових роз'яснень. Як наслідок, ці ОТГ перетворилися в «заручників ЦВК» і ризикують не отримати в 2019 році обіцяних державою грошей.

Замість об'єднання зусиль місцевої влади такі «реформи» провокують конфлікти між органами місцевого самоврядування різних рівнів. Обласні ради, уповноважені схвалювати проекти перспективних планів об'єднання територіальних громад, «кроять» ОТГ на свій розсуд і часто ігнорують методичні рекомендації та розрахунки. Районні ради конфліктують з ОТГ за правосуб'єктність і власність на територіях відповідних районів. Це особливо сильно позначається, коли ОТГ формують за формулою «один район – одна громада». Адже за таких умов райради стають буквально «зайвою ланкою» в системі місцевого самоврядування.

Децентралізація в такому вигляді не вирішила проблему дуалізму влади на місцях. Обласні та районні ради так і не отримали право формування виконавчих комітетів. Керівники обласних і районних державних адміністрацій, що призначаються зверху, продовжують зосереджувати максимум повноважень на місцях. Саме ОДА розробляють проекти перспективних планів об'єднання територіальних громад і мають вирішальний голос в процесі подачі заявок на Державний фонд регіонального розвитку. Більш того, ОДА досі розподіляють освітні субвенції з державного бюджету органам місцевого самоврядування, в тому числі ОТГ. Хіба це можна назвати прямими бюджетними відносинами ОТГ з державним бюджетом?

 

Що робити: бачення Опозиційного блоку

Проблем стає все більше, і вже цілком очевидно, що ця влада їх вирішити не зможе. Проводити повноцінну децентралізацію будуть інші. Й інакше.

По-перше, обласні та районні ради повинні, нарешті, отримати право формування відповідних виконавчих комітетів. Це базова умова звільнення громад від диктату центральної бюрократії.

По-друге, розширення фінансової бази місцевого самоврядування для реалізації нових повноважень. Зокрема, шляхом змін до Податкового та Бюджетного кодексів для додаткової децентралізації надходжень від податків і зборів.

По-третє, в ході реальної децентралізації необхідно істотно скорегувати повноваження центральних органів влади. Це необхідно зробити, щоб не повторювалася ситуація з реформою освіти. Всі питання по фінансуванню цієї сфери «спустили» на місцевий рівень, але при цьому не обмежили Міністерство освіти в праві перевернути систему «з ніг на голову».

Важливо на практиці забезпечити участь громадян у вирішенні важливих для громади і регіону питань. В першу чергу, соціокультурного та гуманітарного характеру. Питання мов, культурної та історичної спадщини необхідно вирішувати на місцевих референдумах і плебісцитах. Для цього – прийняти відповідні закони.

Ці напрямки розглядаються Опозиційним блоком як ключові при майбутньої реформи місцевого самоврядування та децентралізації влади.