Нинішній виборчий цикл завершується в 2019 році – президентськими і парламентськими виборами, – але вже сьогодні цей період можна визначити як крах нинішньої української економічний моделі.

Безумовно, влада, що йде, буде використовувати інші слова: вже зараз розповідається про економічний підйом і успішних реформах. Але люди знають реальну оцінку цим словам.

У 2017 році 71% громадян назвали себе бідними, а 28,5% – не вважали себе бідними, але при цьому не зараховували себе до середнього класу. Свіжіших даних ще немає, але тільки 10% очікували покращення в 2018-19 роках. Тому в Україні переважна більшість людей не відчуває себе навіть мінімально забезпеченими.

Такі самооцінки очікувані: влада встановила прожитковий мінімум, на який сьогодні неможливо прожити. Так, з 1 липня загальний розмір прожмінімуму в бюджеті-2018 склав 1777 грн на людину, тоді як його фактичний розмір у червні становив 3818 грн. Різниця між першою цифрою і другою – це те, чого не вистачає до мінімуму мільйонам наших співгромадян.

Як результат, за останні роки значно збільшилася частка тих сімей, доходи і витрати яких нижче фактичного прожиткового мінімуму, – а це один з основних показників бідності. Так, згідно з останніми доступними даними Мінсоцполітики, за підсумками 9 місяців 2017 року 38,2% мали доходи нижче фактичного прожиткового мінімуму, а 49,8% – витрати.

Для порівняння: в 2014 році, коли нинішня влада отримала повноваження, частка населення з витратами нижче фактичного прожмінімуму була майже вдвічі меншою (28,6%).

У 2017 році зафіксований максимальний за останнє десятиліття рівень бідності в розрізі показників депривації – позбавлення можливості споживати певні товари і послуги, необхідні для забезпечення не тільки мінімальних фізіологічних потреб, але й мінімального рівня життєвого комфорту та розвитку особистості.

Бідними за ознаками депривації в 2017 вважало себе майже кожне третє домогосподарство (32,6%), а в сільській місцевості майже кожне друге (46,9%) – це максимум за останні 10 років. Кращі показники за цими показниками бідності були досягнуті в 2013 році: 22,4% і 38,3% відповідно.

Про ті ж тенденції зубожіння українських громадян заявляють і міжнародні фінансові організації. Так, за оцінками київського офісу Світового банку, за останні п'ять років кількість критично бідних українців зросла з 15 до 25%.

За останні п'ять років світ зробив колосальні кроки вперед, а українська влада не може наздогнати навіть 2013 рік.

Нинішня влада занурена в міжусобні війни, корупцію і непрофесіоналізм. Нинішній виборчий цикл повинен стати останньою «п'ятирічкою злиднів» в нашій країні. Тренд зубожіння людей має бути подоланий.

ОБ пропонує інший порядок для парламенту і уряду, для економіки України. Зупинивши війну і подолавши розкол в суспільстві, необхідно зосередитися на реформуванні економіки. Головним критерієм ефективності має стати фундаментальне поліпшення рівня життя українців. Тільки відновлення і подальший розвиток економіки, зміна нинішньої економічної моделі дозволять українцям жити гідно.