Україна завжди на моїй пам'яті була доброзичливою країною. Але недавній сплеск активності щодо недопущення у країну іноземців, яких вважають "незручними", є менш гостинним і насправдi негативним трендом. Влада, яка з'явилася в Україні у результаті "революції гідності" в 2014 році, призвела до того, що деякі українці згадують про більш толерантну і менш корумповану владу, яка була повалена в результаті цієї революції.

Минулого тижня державна служба безпеки видворила з країни Антоніо Пампліегу і Анхеля Састре, двох іспанських журналістів, які висвітлювали конфлікт на сході. Цей крок заслужив засудження Human Rights Watch та інших організацій. До цього українська влада створила список іноземних журналістів, чиї репортажі підозрюються у розбіжності з «національними інтересами». Комітет із захисту журналістів регулярно висловлює попередження у зв'язку з тим, як Україна ставиться і до іноземних, і до своїх журналістiв.

Що ще дивніше – так це справа колишнього губернатора Одеської області, якого місяць тому позбавили українського громадянства та який минулого понеділка повернувся в Україну з Польщі – проти волі української влади.

Михайло Саакашвілі, колишній президент Грузії, добровільно і з ентузіазмом допомагав владi, що прийшла в 2014 році, й намагався застосувати свій хвалений досвід боротьби з корупцією в Одеській області. У минулому році він в розчаруванні пішов з поста губернатора цієї області.

Жак Малле Дю Пен, французький журналіст 18 століття, який в одному зі своїх есе зазначив, що, «за прикладом Сатурна, революція пожирає своїх дітей», сумно похитав би головою, якби бачив України сьогодні.

Корупція, яка стала іскрою, з якої розгорівся Майдан, не вщухла, незважаючи на безліч оптимістичних звітів. Цього тижня з боку одного з парламентаріїв з провладної фракції президента Петра Порошенка прозвучали звинувачення на адресу влади в маніпуляції цінами на зріджений газ і отриманні прибутку в той час, як українці страждають від жорстких умов життя та зростання цін. Можливо, тому схвалення діяльності нинішньої влади впало до 4%, а понад 90% українців вважають антикорупційні ініціативи влади провальними, як пише агентство Bloomberg, Україна, що була найдемократичнішою з усіх країн колишнього Радянського Союзу, швидко стає такою ж авторитарною, як і її сусіди. Журналісти як редактор новинного сайту Strana.UA Ігор Гужва стикаються з надуманими звинуваченнями, а депутати парламенту від опозиції та багато політиків як Олександр Єфремов і Олександр Лавринович регулярно стають жертвами вибіркового переслідування. Олександр Лавринович, колишній міністр юстиції, звинувачується в тому числі в тому, що найняв 6 років тому американську юридичну фірму для юридичної допомоги його міністерству. Чинна влада України прагне отримати дивіденди на лихоманці «Russia-gate», що охопила Америку,  та витискує з неї всі можливі політичні переваги.

У явну протилежність до цього за минулі три з половиною роки не було пред'явлено жодних звинувачень тим, хто натискав на спусковий гачок і винен у смертях Небесної сотні – протестуючих, які були вбиті в ході Майдану та яких влада проголосила мучениками.

Єдине, що не закінчується в Україні, – це надія. Ми сподіваємося на закінчення конфлікту на Сході, на реальне об'єднання країни і на те, що економіка стане такою ж сильною, як і підприємницький дух нашого народу. Якщо існує «Українська мрія», то вона складається з життя вільними, як це робили наші предки козаки, в мирі з нашими сусідами, інтеграції з Заходом і Сходом, відіграючи роль моста між двома цивілізаціями. Наш досвід підказує, що ніхто за нас не дасть нам цю мрію. Ми повинні самі її досягти. І для цього зараз потрібні три речі.

Перше – нам потрібно усунути плутанину між виживанням нашої країни та того чи іншого політичного клану. Боротьба з журналістами і медіа в ім'я національної безпеки – завжди неправильна стратегія. Нашим першим пріоритетом сьогодні має бути припинення конфлікту і повернення до нормального життя понад 1,5 млн біженців, наших громадян і мільйонів тих, хто постраждав від братовбивчого конфлікту. Цей конфлікт можна зупинити за наявності політичної волі.

Друге – нам потрібно «перезавантажити» нашу державну систему з урахуванням сьогоднішніх реалій. Центральна влада з великими повноваженнями передбачає корупцію і розчаровує тих виборців, чиї базові потреби ігноруються цією владою. Потрібно дати більше влади і ресурсів регіонам. А правоохоронні органи та судова влада повинні бути чимось більшим, ніж просто зброєю в політично мотивованих переслідуваннях. Пора провести конституційні зміни і зробити нашу владу більш підзвітною.

І по-третє – пора відновити довіру між громадянами та владою. Єдина реальна зміна, яку українці побачили з часів Майдану, – це дико зростаючі ціни та рахунки на послуги ЖКГ у той час, як бюджети більшості сімей повністю виснажені. Парламентські вибори заплановані на 2019 рік, а президент Порошенко має ще 1,5 року свого мандата. Криза з Північною Кореєю підтверджує високу ціну потурання чиєму завгодно поганому поводженню у надії на лояльність. Якщо Захід не натисне на своїх друзів і не зажадає від них реальних дій заради миру і демократії, дуже мало шансів на те, що глобальний світ стане краще.

Україна може проводити політику миру та реальних реформ і повинна дотримуватися більш високих стандартів.